Сьогодні внука в вічність проводжаю,
Недовго з нами жив він на Землі.
Чи наказав Господь мене, не знаю,
Чи так уже судилося мені…
Біда прийшла негадано, неждано,
Менінгококова інфекції стріла
Забрала в мене внука… Невблаганно,
Вона із ним розправу провела.
О, Боже милий! Дай же мені сили,
З смиренністю Тобі його вручить!
Душа кричить, стою біля могили,
Як далі жить, хто може пояснить?
Дитиночко, прости, ми не хотіли,
Не знали, що буває такий звір!
Тебе ми берегли, старанно мили,
А він прийшов і вкрав тебе, повір!
О, Господи, прийми нашу дитинку,
Вона в нас добра, лагідна… Прийми!
Ти ж з миром спочивай, наш рідний синку,
Як час настане,, прийдемо і ми…
Світлої пам’яті моєму внучку Артемчику, призваного на службу Божу. Вічна пам'ять і низький уклін за його велику, добру і щиру душу, хоча і коротке, як іскорка, життя (2 роки і 9 місяців). З теплом і любов’ю всі його рідні і близькі.
24.04.2014 р.