Димчо Дебелянов
Переклад з болгарської Любові Цай
Вдивляюся в роки, що даль поглинула –
марою сліз гірких і голосінь –
даремні мрії там назавжди згинули,
не дочекавшись сонячних промінь.
Лиш зрідка вирина – миттєво – згадкою
весінній подих, бісерна роса –
і сльози знов, і шлях хиткою кладкою,
плачі й байдужо-темні небеса.
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
Изглеждам аз годините преминали:
рой призраци с разплакани очи —
мечти без път, мечти без цел погинали
в томление за слънчеви лъчи.
Изрядко — миг — упивания сладостни
от майски лъх и бисерна роса —
и пак сълзи, пак пътища нерадостни,
ридания и тъмни небеса.