Зрада шаленою кулею
Розтрощила тишу чекання,
І те, що ми разом були,
І всі мої сподівання.
Прокинулась серед ночі –
Серце стискав зашморг –
Вдивлявся в чужі ти очі…
Колись поверну цей борг…
Напад – як оборона,
Мов люстерком віддзеркалив
Всі свої забобони,
І наше кохання розчавив…
Мене звинуватив у зраді,
Всі смертні гріхи приписав…
Ні стало ніщо на заваді,
Бо ти мене – не кохав…
Тобі не дано вже кохати –
Ти душу занапастив…
Настане і твій час сплати,
За всіх, кого не любив.
Ретельно твої поцілунки
Із пам’яті видаляю.
Звільнила твої всі дарунки…
Я більше тебе не кохаю.