* * *
I'm afraid of words
when they are silent
Among grey stones
I need to find a diamond.
All phrases have already master
but I feel them for the first time.
Somebody loved with them,
somebody cried
A thousand men
said thousand words
and now it's my turn
to say the words
that thousand times
I've heard.
The world has seen
the beauty and the ugly
the love and hate
small and great.
But everytime
the poetry is new
because it comes
through soul to you
* * *
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Л. Костенко