Іван Вазов
ПИТАВСЯ ЛІС
Переклад з болгарської Любові Цай
Блукав я нині в лісі самотою,
згадок про тебе всюди тут чимало:
легенькі віти, вітерець з травою –
усі вони твоє ім’я шептали.
І ліс увесь зажурений, в задумі –
бо завжди разом ми гуляли гаєм –
і чутно скрізь у мерехтливім шумі:
«чому її немає?»
***
Оригінал:
Иван Вазов
ГОРАТА ПИТАШЕ
Днес сам, умислен скитах се в гората,
но самотийте й пълни с тебе бяха:
зефиреца, листата, тишината
дори все твойто име ми шептяха.
Гората цяла беше наскърбена,
че сам ме вижда, а ни знайше – двама
и питаше ме тихо, удивена:
«защо я тука няма?»