Любов

Тата Глухова
Ти знаєш,я сама собі не завжди вірю,та ти у мене все ж повір,
Ти з тих,хто в ніч полярну й тиху збере букет із диво-зір,
Нехай між нами тільки тиша..не вірим у кохання вдвох,
Та щирість,штука є безслівна, а до брехні буває крок.

Лиш крок не тих,лиш мить не з тими,а потім ночі і без сну,
Я завітаю в твоє серце....в аорту поселю весну,
І поцілунки в виді ренти залишу на своїй щоці,
Ти може вічність будеш винен..свою любов лише мені.