Джерело: Франко І. Я. Зібрання творів в 50-ти томах - 1976-1986. Том 1, Excelsior! стор. 62-63
Перевод на русский язык: http://www.stihi.ru/2012/06/03/6014
БЕРКУТ
З укритого гнізда в скалистій десь щілині
З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині —
З таємних мов джерел гнівлива думка рветься,
Обле́тить світ, і аж о неба звід опреться,
І б'є важким крилом, де лиш сягнути зможе,
І зве: «Де правда та? Де ти́, великий боже?
Всі зорі збігла я, ато́ми всі в природі
Перешукала скрізь, тебе ж спіткати годі».
В блакиті він завис недвижний, розпростертий,
Мов над життям грізний, невпинний образ смерти.
Здаєсь, що до небес він гво́здями прибитий,
Та чуєш, що він гнеть вниз ве́ржесь — кров пролити.
Ти чуєш се, і жах тебе проходить зимний:
Таж над тобою тож завис берку́т нестримний!
Він не хибне́ тебе, хоч як висо́ко ви́сить!
Чи много то ще хвиль тобі гуляти ли́шить?..
Ось рушив він. Пливе без маху крил в блакиті,
Мов човник Долі тче днів наших пасма скриті.
Спокійно колесить, знижаєсь, знов зриваєсь.
За хмару криється, в лазурі розпливаєсь.
Лиш острий крик його вістить, що він голодний!
Так в час тиші́ не раз прорветься плач народний.
І защеми́ть в душа́х вельможних біль таємний,
Мов землетря́сіння віщун, той грім підземний.
Я не люблю тебе, ненавиджу, берку́те!
За те, що в гру́ді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п'єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар,
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,
І вбійчеє ядро під хмари понесе він.
І замість не́сти смерть згори на зе́мне ложе,
Ти сам спіткаєш смерть під хмарами небоже.
І не як божий суд, але як труп бездушний
Ти впа́деш, су́дові тих моїх куль послушний.
І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;
І все, що звесь берку́т, полоще кров'ю рот,
Вивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, —
Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.
А труп бездушний ми без жа́лю, без промови
Ногою копнемо́ й піде́мо дальш на лови.
22—24 мая 1883