Плачу я, бо не знаю, як можу
Зупинити товпу 'москалів'.
Це на цирк із потвор трохи схоже,
Тільки гірше у сотні разів.
Ти діли Україну на шмати,
Убивай та закопуй її.
А вона — твоя рідная мати,
Бо ти виріс на рідній землі.
Всі ідуть з прапорами Росії,
І блищить на грудях чужий герб.
Чужиною охоплені мрії —
Все, вважай, ти душею помер!
Топчуть-топчуть синівськеє небо,
Б'ють ногами по рідним полям.
Україно, знущаються з тебе!
Роблять гірше усім вірним — нам!
Берегись, Україно, та бійся,
Бо для зради вже самий-то час.
Та не плач, рідна, і не журися,
Бо виховуєш вірних ще — нас!