Прощайте! Я вижу воочью
каштаны, как будто во сне,
вдохнув николаевской ночью
пропахший созвездиями снег.
Любовники канувшей эры -
вот-вот и расстанемся мы.
Застолья во время холеры,
Застолья во время чумы.
Прощайте! - богини, княгини
и матери лик под стеклом...
Прощающий клин журавлиный
овеет нас вечным крылом.
Грабители. Тати. Барыги.
Чиновник с лицом холуя.
Кому я писал свои книги?
Прощайте! Будь проклят и я.
Прощайте! Пусть интер-гетерам
Пребудет клиентов в момент.
Я мэрам и вице-премьерам
за их благодарен презент.
Спасибо, что нас обманули.
Мы живы - себе на уме -
на гуманитарном посуле,
на гуманитарной чуме.
Сквозь площадь под выспренним небом
уйду незамеченным прочь...
Навеки б засыпало снегом
меня в эту чёрную ночь!
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
Холера в Миколаєві
Прощайте! - картинам і книгам.
А в сяйві каштанових свіч -
Як пахнеш ти зорями й снігом
У цю миколаївську ніч.
Коханці пропащої ери,
Востаннє налюбимось ми...
Банкети о часі холери.
Банкети о часі чуми.
Прощайте! - богине, княгине,
І мамине фото під склом.
Прощальне «курли» журавлине
Овіє нас вічним крилом.
То половці, то печеніги,
Розбійники, вбивці, ханиги,
Нардеп із лицем холуя...
Кому я писав свої книги?
Прощайте! Будь проклят і я.
Прощайте! - хай інтер-гетерам
Прибуде самців у момент.
А мерам, а віце-прем'єрам
Спасибі за їхній презент.
Що нас обманули - спасибі.
А ми проживем і самі
На гуманітарному хлібі,
На гуманітарній чумі.
Ранковим лікуймося бігом.
Он мерія. Площа. Ілліч.
Навік нас засипало снігом
І зорями в чорну цю ніч!