Теперь не те года,
Теперь не та река.
И лес не так шумит, разлапившись понуро.
У заповедных рощ мелодия горька.
Иерихонский плач.
Дыхание буй-тура!
И, миновав ряды озлобленных собак,
Прирученных волков, что с пылу одурели,
Вот он идёт, буй-тур!
Но не как мёртвый знак, -
Знак дикой воли сам идёт на самострелы.
Ломай же и круши гнилые пни засад,
Иди, где сень темна, где свод листвою вышит,
А сатанинский лес - не предрассветный сад,
Тут пуля соловьём и цокает, и свищет.
Есть у свободы путь один - на смерть идти,
Когда такой удел открыт для нас с рожденья,
И противостоят дубовые кресты
Зловонию хлевов и хлебу прирученья.
Вернись назад, буй-тур!
Как гордой силы знак,
Как вечный знак живой во все века свободы.
Всем воскресать нам - так,
Нам возвращаться - так
Туда, где свет звезды, где тихо плачут воды.
И троекратно пасть, чтоб обожгла роса,
Чтоб оборвался след кровавый за тобою...
Вы слышите? - и нас позвал на небеса
Буй-тур иерихонскою трубою!
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
Повернення буй-тура
Тепер не ті часи,
Тепер - не та ріка.
І ліс не так шумить. І - світова зажура.
Та з заповідних пущ - мелодія гірка.
Ієрихонський плач.
Повернення буй-тура!
Розсунувши ряди розлючених собак,
Здомашнених вовків, що з крові подуріли,
Це він іде, буй-тур!
Не геральдичний знак
Знак волі дикої іде на самостріли.
Ламай же і трощи трухляві пні досад.
Рушай на це страшне, криваве бойовище.
Цей сатанинський ліс - не світанковий сад,
Тут куля солов'єм і тьохкає, і свище.
Є у свободи вибір - і на смерть іти,
Коли така ця доля занапащена,
Коли встають з могил і кам'яні хрести
Супроти смороду хліва й хлібів здомашнення.
Повернення буй-тура!
Геральдичний, знак,
І віщий знак невмерлої свободи.
Нам воскресати - так,
Нам повертатись - так,
Де ще зірки горять і плачуть тихі води.
І троєкратно впасти у росі,
Кривавий слід лишивши за собою...
Ви чуєте? - і нас позвав на небесі
Буй-тур ієрихонською трубою!