Йде дівчина полем,
Розпустила коси.
То моя Украйна
Йде по світу боса.
В рванiй одежині
Через лiс, покоси
За синiв i дочок
Йде вона й голосить.
Знову люди гинуть
За кращую долю,
За дiтей майбутнє,
За злагоду, волю.
Знов пани деруться
За властнiї грошi,
А чуби холопiв
В пилу та порошi.
Двiстi рокiв майже
Пройшло з того часу,
Як Тарас Украйнi
Заповiв життя краще.
Та й досi немає
Процвiтання краю.
Нема господаря,
За народ що дбає.
По чужому слову
Пiшов брат на брата.
Схаменiться, люди!
Грiх страшний - вбивати!
Хто рветься до властi?
Глухi та незрячi.
А матерi України
Все плачуть та плачуть.
Гiрке те ридання
Болем серце крає.
А винного у цьому
Хай Бог покарає!