Лихо, Боже, на цім світі,
Завжди було й буде,
Панацея на слівце –
«Мораторій», люди.
Чи продати, не продати,
Нашу Землю – мати?!
Вже на старті бізнесмени,
Й ціни теж на старті.
Як побільше й подешевше
Землю всю скупити,
Щоб усіх без прав і віри,
Народ надурити!
Історично повертайте
Сучасні оглоблі,
До минувщини, де люди
кріпаками були!
Де володарі Землі
згинули навічно.
Залишилась лиш Земля –
Добра, гарна, вічна!
І дивується Земля,
Знов дуріють люди,
Знову річки і поля
ділять і межують!
Гарбають пани чуже
І не розуміють:
Земля кожному дає,
Два на два – чотири.
То ж послухайте ви Землю –
Мудру, вірну Мати:
- Я життя дала Усім
І любов до хати!
Вас же лиш попрошу я
Зла тут не чинити,
для усіх одна лиш я,
Нащо мною ділитись?!
Не багатство, люди, вічне,
Ні сирітства доля,
А душа, добро сердечне,
І розумна Воля!