перевод стихотворения Олены Осiнь
З пучини морської, із піни я вийшла до тебе,
Бос;ніж ступила на срібний пісок узбережжя,
Втонула холодна зоря у ранковій очей голубіні,
І п’янко у косах розлився дурман золотої лілеї.
Упали сирійські шовки й оголилося небо,
У тінь під бровою сховався, блідніючи, місяць,
По мармуру шкіри скотились солоні краплини,
Розсипались перли рожеві під ноги росою.
Закохане сонце розкинуло тепле проміння,
Несміло торкнулося тіла стрункого багрянцем,
Я вмить розчинилась, і стала прозора, мов пісня,
І криком чаїним злетіла над сонною гладдю.
Світало…
І обрій палав незбагненно коштовним камінням…
Я берегом мокрим пішла у свої володіння.
Марина
Кот Лэнд Яд
Из бездны морской я вышла, тобою влекома,
Босая, ступила на звонкий песок побережья.
Заря утонула в глазах обжигающей сини
И пьяно по косам разлился дурман золотой лилеи.
Упали сирийские ткани, едва оголилося небо,
В подбровную тень закатился бледнеющий месяц,
По мрамору кожи скатились солёные капли,
Рассыпался розовый жемчуг под нОги росою.
Влюблённое солнце пустило лучи огневые,
Несмело коснулося стройного тела багрянцем,
Я в миг растворилась и стала прозрачною песней
И чаячьим криком взлетела над сонною гладью.
Светало ...
Пылал окоём переливом камней драгоценных ...
Я берегом мокрым вернулась в родные владенья.
03.04.2014 г.