Блакитну квітку сонячних небес,
Похмурих днів тривогу, загадковість
Бентежний буревій - усе приймеш,
Як вищий дар, як чашу світла повну.
Весна вертає -
меншає тебе,
Душа злітає - вищає до Бога.
Неначе брама, сяйво голубе,
Жарина серця, простір, більш нічого.
І тихий вітер в хмарах понесе
Згорілі свічі, бо життя недовге,
Весною гаснуть і лишають все
Ті, що чекати вже не мали змоги...
Зірки засяють відблиском очей,
Зорі вечірньої останній погляд.