Мудрiсть життя

 
Вели до раю нас роками,
Ми щиро вірили в месій,
Вони нам гори обіцяли,
Байдуже їм до наших мрій.

А наші мрії не здійснились,
Дороги в рай ми не знайшли,
Надії тільки залишились,
Що знайдуть шлях уже сини.

Але надії були марні,
Нас щастя знову обійшло.
І перспективи були гарні,
Нажаль не тим шляхом пішло.

В громаді спокою не стало,
У душах ненависть і зло.
За працю платять зовсім мало,
Нам вкотре знов не повезло.

Надії, мрії обікрали,
В людей зневіра у месій,
Ми нігілістами всі стали,
Повірили облуді цій.

Не тих кумирів вибираєм,
На виборах усі роки.
Кому ми долю довіряєм?
Ми, все ж таки, не кріпаки.

Пустим словам не довіряйте,
Із словоблуддям не дружіть,
Людей достойних вибирайте
І будемо щасливо жить.

Бо кандидатів так багато,
Всі президентом хочуть стать,
Їм сліпо довірять не варто,
За вчинки треба вибирать.

Щоб говорив кумир правдиво,
Менш обіцянок роздавав,
Відносивсь до людей дбайливо,
При цьому ще й поважав.

Таких кумирів вибирайте,
Довірте долю їм свою.
Вибір  інших поважайте,
Піклуйтесь завжди за сім’ю.

Тоді в громаді буде спокій,
Не буде більше барикад,
Не дайте жити одинокій,
Матусі без своїх орлят.

Це горе їй не пережити,
Без Бога тут не обійтись,
А сина треба хоронити,
Як це бувало вже колись.

Живіть у злагоді і мирі,
І зброю в руки не беріть,
А голосуйте за кумирів,
Щасливі будьте у цю мить.

Дітей, онуків поважайте,
Навчайте мудрості життя.
І на чуже не зазіхайте,
Тоді й не буде каяття!