Оксане Лятуринской
Взгляни на камень: он молчит
Молчаньем мудрости и веры.
Гремит война, звенят мечи,
Шалеет кровь и рвутся вены.
Лишь он холодный и нагой
Лежит.
Как будто так и надо,
Пройдут и даже пнут ногой.
Проходит всё.
Лишь он, как правда
Наибезумная, – у всех
Застыл перед глазами гордо.
И не услышит камня смех
Над ним кочующие орды.
Перевод с украинского
Євген Маланюк
Камінь
Оксані Лятуринській
Поглянь на камінь: він мовчить
Мовчанням мудрости і віри.
Гримить війна, дзвенять мечі.
Шаліє кров. Вирують вири.
Та він холодний і нагий –
На перехрестю.
Мчаться авта.
Минає звільна крок нога
Минає все.
Лиш вів, як правда
Найбезумовніша, – застиг
З незримим виразом погорди.
І той його камінний сміх
Не бачать перехожі орди.
1941