Натхнення тут:
http://www.stihi.ru/2014/01/13/9688
Сніжинки-сльози... наче плаче Юність
За тим часом, що в сивій давнині,
На батьківськім порозі усміхнулось
І зашарілась десь у глибині...
Пішло у мандри за своїм коханням,
Все босоніж по терникам, шляхам,
Неначе в світі, то була остання,
Яка не спокушалася гріхам...
Бо кришталево-чиста і цнотлива,
Прийшла неначе, як з других світів,
Ще до тепла вразлива і чутлива,
А я ті почуття не зрозумів...
Хотів лиш скуштувати поцілунок,
Розтанула сніжинка на вустах,
Так недоречним став мій той дарунок,
Не зрозумів: Небесна, то свята...
П.В.М. 2.04.2014г.