Вони жадібно ловили кожен її погляд,
З рис її обличчя малювали ікони.
Вона ненавиділа походи до лікарів і медогляд,
Не знала обов'язків, але вивчала закони.
Її русяве волосся спадало на ніжні плечі,
Зелені очі здивовано в світ дивились.
Вона чекала його прихід кожен вечір,
Поки всередині крихти надії теплились.
Вона любила голубів і ненавиділа птахів,
Не їла шкідливу їжу, й пила грейпфрутовий сік,
Він став найбільшим з її життєвих провалів/крахів,
Вона ковтала його, а він по губам її тік.
Такі, як вона - раз у тисячу років живуть.
Такі, як у неї, вуста - не цілують нікого.
Це кохання тече в її венах, як розплавлена ртуть,
Вона любить Його. Байдужого і гіркого.