А я було зневірилася... Тихо й просто,
Я перестала всім навколо довірять.
І на душі раптово стало млосно,
Я думала, не зможу більш літать.
Я прагнула сховатися від світу,
Мені погано так було... Мовчала.
Я думала, не буде більш просвіту,
Шалено лиш душа в мені кричала.
А я було втомилася писати,
Чекать весну, кохання і трамвай,
Я почала приречено мовчати,
Коли почула твоє тихе "Прощавай".