Кума и поперек

Владимир Яснополянский
               










               
Українське десь там село.            
                Будиночеки,підведені смолой,            
Та квітники,ухожені та гарні.         
Омиті всі ранковою росой.               
               
Тільки,ось сонечко зійшло,               
На ганок вийшлая- господиня.             
Сусідка щось наспівує,бормоче,            
Ніби, похвастатися чимось хоче.             
               
Питаю;-Ганно,чому встали рано?            
Одягнені-як для парада?               
Ви мабуть спали з сатаной,               
На голові гніздо,сяеш уся,               
І платя !!!  -вище зада.          
               
               
Та роскажу Маріє,як се було,            
Талдичу свойому,стільки живем,            
Хотілось би й дитинку завести,            
Настала в цему вже потреба.               
               
А він-якщо надумала- заводь,               
Робота ген стоїть,попрацювати требе.      
Що рот открила-йди до кума.               
Йому ледарю, робити нема що,            
Хай допоже,заплачу, як треба.             
               
Кум мигом прилетів,з порогу-             
Що кума?поперек? правити треба?          
Ставайте кумонько до тину,нічого не кажить,   
И взявся сам робить дитину.               
               
Жаліться гріх-робив як треба,             
Літала вище тина,вище неба!               
А я й не знала-діток робить,             
Так добре,аж спина свербить.         
               
Маріе,може повторити,               
Разів так п"ять,шоб було точно,               
Та ось, чи кум не буде проти?            
Ганна, ти що дурна?               
Для них це,як ложка меду,             
Як стакан вина,як ковбаса собаці,         
Як депутату в Раді- крісло.               
Нумо біжи,та не дивись на мене так,   
Бач молоко в глечику скисло.
            
Потрiбно все робимти полюдски,
Пiти туда,де фауна та флора.
Та не роби цього,бiля свого,
Хай навiть хвайного  забора.
       * * *