Тепер уже кружляє сніг (як пізня осінь).
Небесних озерець між хмар блукає просинь.
Від липи відвернувся клен. Що, знову чвари?
Там віддалік береза навіває чари.
Зве, зазиває, тягнеться, тріпоче,
Та він не може, хоч, напевно, хоче.
В них з липою, як клятвою, сплелось коріння.
Нарешті сонячне прорвалося проміння.