Ця весна вона справжня й безмежніша від усіх
Попередніх звичайних, пустих, не насичених
Я ж насправді не знала скільки в ній див і втіх
Може разом вміщатись, власних, не запозичених.
Хоч я довго чекала, щоб врешті твоя зима
Закінчилася вся й розтопили дощі сніги
Не важливо чи зводжу я з розуму, чи сама
З нього сходжу... Сплатила нарешті я всі борги.
І нічого свободи не сковує, не псує,
Навіть згодна для всіх бути я божевільною,
Та нарешті знайшла найбезмежніше і моє...
Я звільнилась... й лишилася повністю вільною!