Злетілися ворони всі на віче:
- Ворона біла серед нас живе!
- Вона повинна бути чорна!
То ж фарбою замажте пір’я те!
Та дощ пішов, ворона знову біла,
- Тоді смолою замастіть її,
Щоб білокрила, рідкісна пташина,
Ніколи не літала серед них.
...Є в байці цій, той смуток гіркий:
Що глумлячись над рідкісним творінням,
Забруднюємо дар - той цвіт, що поряд є,
Не бережемо те своїм велінням,
Руйнуємо життя, що Бог дає.