Живучі байки не тому,
Що віршомовні вони,
Живучі вони тому,
Що люди їх бачать в собі.
Лиси, вовки, барани,
Папуги, кроти, хом’яки…
В природі інстинктом живуть,
А люди інстинкти крадуть.
І розум в людей наче є,
І мудрість їм Бог дає,
Та все ж той звірячий інстинкт,
Для байки як сльози і сміх.