Осiнне кохання

         
Шумлять  листопадами  роки  незвані,
І  нас  безпорадність  пройма.
Та  раптом – кохання,  п’янке  і  жадане,
Нам  доля  дарує  сама.

Осіннє  кохання,  ти – квітка  бажання,
Ти – піснею  сивой  пори.
Осіннє  кохання,  осіннє  кохання,
Незгасно  ти  в  серці  гори.

Пустило  коріння  кохання  осіннє
Назло  пересудам  людським.
Кохання  осіннє,  ми  в  тому  не  винні,
Що  ти  нам  дісталось  таким.

З  тобою  так  легко,  так  хороше  стало,
Лиш  думка  турбує  одна:
Тепер  нам  і  вічності  буде  замало,
Щоб  насолодитись  сповна.

Осіннє  кохання,  ти – квітка  бажання,
Ти – піснею  сивой  пори.
Осіннє  кохання,  осіннє  кохання,
Незгасно  ти  в  серці  гори.

---   

P.S. По задумці це мала б бути пісня,
     та тяму нема написати музику.