В пам'ять про брата
Васютовича Івана, який загинув
смертю хоробрих в Придністров’ї
Рубець залишився на серці,
Від рани, яка наболіла
І лише ниє серденько
Про дорогу людину.
І постарілі, і сиві
Приходимо на могилу,
А ти молодий і гарний,
Ми дивимось в очі милі.
Як хочеться, щоб ти вернувся,
Як хочеться бути з тобою!
Найкращий на світі брате,
В душі поговоримо з тобою.
В свої молодії роки,
Ти птахом злетів, як доля.
Спішив ти життю назустріч,
Спішив ти пожити в вволю.
Війна, будь ти проклята світом,
Убила тебе солдатом,
Ти – захисник, сміливець,
Від нас відлетів сизим птахом!
Ти був таким працьовитим,
І добрим сином, і батьком,
Рибалкою був завзятим,
Швидким, енергійним братом!
Ми любимо, наш єдиний,
І пам'ять про тебе з нами!
Кровиночка наша, Іване,
Рідненький, коханий Ангел!
19.06.09 р.