Зупинись! І замри на хвилину!
Думай, що ти і ким ти була.
І до кого вже думки ті линуть?
Коли в серці застрягла стріла.
Почекай! Не біжи до нового,
Коли старе так ріже, як ніж.
Не залишиться в тебе нічого —
Ти візьми зараз це і залиш.
І чому ти така одинока,
Коли поруч — весь світ із людей?
Залишилась без першого кроку
Серед сотень безкраїх очей.
Зупинись! І подумай, як краще,
Що для тебе твій сенс у житті.
Ти щасливою будеш. А як ще?
Не залишишся на самоті!
Почекай! За тобою йдуть сестри
І брати, і батьки — вся земля!
Побудь з ними хоч трохи, та чесной,
І ти станеш великою «Я».
І не будеш така одинока!
І помреш не одна — серед всіх!
Моя віро, легка, ясноока,
Не залиш за собою свій гріх...