Моє серце лине в безодню,
В порожнечу сторонніх думок.
Хто почує «Небесную сотню»?
Хто продовжить останній їх крок?
Люди ті помирали за долю,
За щасливе безхмарне майбутнє!
Розривається серце від болю,
Коли гине держава могутня.
Адже всі бачать сенс той у грошах,
У підкупі, наркотиках, бруду.
А чи ви простояли б? І може,
Повмирали, як ті бідні люди?
За ідею, свободу, державу,
За дітей, щоб у рівності жили!
Ось за це і вчинили розправу!
Ось за це їх поперли в могили!
Моє серце лине в безодню
В порожнечу сторонніх думок.
Хто убив цю «Небесную сотню»?
Хто послав їх до білих зірок?