Я посміхаюсь, уявляючи що ти існуєш десь.
Така самотня та відверто-романтична поміж зграй метеликів.
Веселка стежку надає. Краса. Чому б не прогулятися,
забивши разом на гіпнози сумних моніторів-телеків?
Погойдали б босими ногами, сидячи зверху на краю.
Лякаєшся? Тримай. Будемо кохатися долонями.
А потім кубарєм вниз, по дорозі загубивши голови,
в пекельну спеку з перервами на нікотин та швидку їжу з напоями.
А поки що в мене є дим та дурна дитяча посмішка,
уява та тверда впевненість в твоєму існуванні.
Очима свердлю вікно. Шукаю тебе серед перехожих.
Можливо звідси я побачу тебе вперше, а можливо востаннє.
А може бути й так, що ми знайомі вже багато років.
Тебе не знаю зовсім я. Мене серйозно не сприймаєш ти.
"Кондом" на серці - запобіжник від страждань душі... чи просто примха...
Впевненність в існуванні кохання з часом нагадує зрізані квіти.
17 жовтня 2008р.