Я досі б'юся метеликом в твоїй пащі.
З'їж мене, благаю! Мені так буде краще.
Перенасичення тобою - кольоровий дисбаланс свідомості.
Згинь, благаю ще раз, загубися в невідомості.
Так промовляю до тебе пошипки мить за миттю.
Повибиваю колись всі шибки вітражів розмаїття
твого світу. Це сяйво - отрута.
Хочу темряви рятівної. Це буде круто.
Це буде навіть приємніше ніж секс без кондому.
Але знаю напевно - навіки ти моя втома.
Від позитиву буденності, моїх сумнівних пісень,
від дощу та Армстронга, хоч він і "красень",
від вітру, хай вважаю його побратимом
та ілюстрацій життя таким солодким димом.
А взагалі йтиму далі... Світ за очі... Де зірок рясно...
Бо існує така штука - ЖИТТЯ. Воно прекрасне!
16 вересня 2008р.