Любили, цінували
Батьки свою доньку,
Як пташечку ростили,
Даючи доброту.
Та полетіла пташка,
Далеко, ген собі.
Бо жити побажала
Подалі в стороні.
З гніздечка виглядають,
Батьки свою дочку,
І радо зустрічають
Пташечку свою.
Дочка примхлива стала,
Не догодити їй:
Батьки старі і хворі,
Хатину б дали їй!
І наче чужоземка,
Обходить двір і дім,
Оцінює на продаж
Нехитрий скарб батьків.
І біль, журба у батька:
-Ми не потрібні їй,
За що така вся мука,
Вік доживати свій!
Побачити й почути:
Дочка черства в душі!
Та як же без надії,
Опори у житті?!
І хочеться сказати,
В байці цій журній:
Радійте один одному,
Батьки – ви не старі!
А дочкам і синочкам,
Є в Бога заповіт:
-Любити й поважати,
Батьків і весь свій рід!
28.10.2013