У равлика була хатка,
Тепленька й старенька дуже,
Та все ж своя хатка рідна,
Надійна, міцна і люба!
Та ось його жінка раптом
Стала усе підбивати:
- Який же дурний, недолугий,
Треба нову вже мати!
Ось продай свою хатину
І купим нову найкращу,
Будемо жити «кайфово!»
Будемо жити як «в маслі!»
Заїла його равличиха,
Послухав її неборака,
І продав свою хатинку,
На втіху жіночці радій!
Тепер вона володарка,
Панує в малій комуналці:
Тут добрих нема сусідів,
І стіни неначе грати…
Їй докучати не можна,
Під ноги стелися, друже!
Її тільки гроші треба,
Нема куди дітись, другу!
В цій байці одна є мудрість:
Цінуйте свій дім - скарбницю,
Не догоджайте іншим,
І бережіть хатину!