Мотря завжди на умі,
Хитрість – риса це її:
Ручки береже вона,
Як робити: - Хвора я,
Як щось дати, - Ні не я!
Як щось взяти, - Перша я!
Як скубтися, - Це зараз,
Всю рідню відшиє враз.
Чоловіком повертіти,
Набрехати, сліз пустити, -
Як артистка у житті -
Заздрість все гризе її.
То вона як та свята,
То кусюча, вперта, зла,
То беззахисна, слаба,
То як панна дорога.
Друзів, подруг відшиває
І себе лише вітає,
Доброту всіх забуває,
Та погане все шукає…
В байці побажання є
Біля вас хай не живе,
Щоб не бачити , не знати,
З нею діла вам не мати.
Не впізнати, хто вона
Зразу, ось яка біда!
Тож, уважно обминайте,
Інших теж застерігайте!