Писав, молився наш Тарас
В віршах про Неньку-Україну,
Квітчав словами, як перлину,
Бо дбав про неї увесь час.
Любив, як матінку свою
І нарікав її святою,
Вона вклонялася герою,
А соловей співав в гаю...
Пройшло багато уже літ,
Там де Дніпро тече повз кручі,
Слова вкарбовані болючі,
І він задуманий стоїть.
Як символ нашої Землі,
Наш батько, що навчав Свободи
І шанував красу і вроду,
Жаль він помер на чужині...
Де б хто не жив,перебува,
Не забувайте рід і хати,
Бо Україна Ваша мати,
За Вас шле Богу молитва...
П.В.М. 18.03.2014г.