Десь за вікном спокійний тихий вечір,
і недалеко чути скрипки плач.
Я пам"ятаю , ти обіймав мене за плечі,
у тебе в пам"яті- моє "пробач"...
Торкався моїх губ і шепотів слова,
я в відповідь хитала головою.
І почуття бриніло як струна,
розірване колись тобою.
Переплетіння рук і ніжні твої очі,
та місяць, що спускався дуже низько.
Все це було в п"янких обіймах ночі,
ти розчинявся у мені, ти був так близько.
Це так було давно, водою сплинув час,
і лиш в гербарії твої волошки,
ще довго пам"ятатимуть про нас,
та все ж і віддалятимуть по трошки.
Десь за вікном спокійний тихий вечір,
і зовсім поруч скрипки плач.
Я відпускаю, не обіймай уже за плечі,
та витри з пам"яті моє "пробач".
12.03.2006р.