він ненавидів її сумні очі
він обожнював трав’яний чай і коли вона у нього на колінах
коли говорить дуже багато і швидко
він просто киває головою, а в голові лише одні сердечні думки
"аби вона була зі мною кожного сумного й веселого дня
аби вона вважала мене кращим за всіх
аби вона хотіла танцювати зі мною голою на столі
аби вона прокидалась поруч зі мною, та швиденько лізла до мене, шоб показати ранкового іжачка
аби вона хотіла бути зі мною
аби вона своїм поглядом руйнувала у мені все погане, що залишається від інших людей
аби вона була щасливою зі мною”
вона ж продовжувала гомоніти, активно жестикулюючи руками
а він все згадував, як вперше взяв її за руку
й промовив чітко: “крихітко, тримайсь сильніше, а те, що буде далі - буде завжди. вір мені.
вони бігли, не дивлячись назад
вони бігли так, що відчували серце в п’ятах
вони бігли так, що цілий світ став батьком і матір’ю
вони бігли, наче навіжені діти після дощу
або й під час дощу
вони бігли крізь час поцілунків й обіймів
їм затишно й добре поруч
вони обожнюють поглиблине мовчання
вони просиждували вічність дотиків й переживань
не думаючи про майбутнє/навчання/ родину
їм добре зараз. у цей момент. у цю хвилину. у цю секунду
це кохання, що зустрічається раз на все життя
це не банальність
це ірреальність
вони спрогнозували собі дощове й веселкове життя
вони творці своїх планет й галактик
вони митці
художники й поети
вони кондитери солодких почуттів
вони політики своїх думок
вони мислителі й цінителі ваших душ
вони прозаїки ваших підземних світів
вони хранителі навіжених вчинків та секретів
вони маленьки принци та принцеси
вони - одне ціле.
запам’ятай й не руш. н і к о л и
ну що вам мало доказів, панове?
що щастя є й немає бруду
котрий сиплеться від ваших звинувачень
не лізьте
і як сказала Ліна, чужа душа - то, кажуть, темний ліс