Сорока знову стрекотіла:
- Новини, ось моя стихія,
Стрекочу я до хрипоти,
Зірвала зв’язки голосні.
Чому усі такі не вдячні?
Подяки хочеться мені!
Хіба заслуги красномовні
Ви не замітили мої?!
Почула і сова її:
- До стрекотіння звикли всі,
Якби ти менше стрекотіла,
Тоді б прислухалися всі!