Зірву тобі червону квітку,
Моя душа, моя любов!
Пече та грає сонце влітку
І гріє мою свіжу кров!
Ти посміхнешся ненароком,
А я, як квітка, червонів.
В очах твоїх завжди глибоко...
Не вистачає в мене слів.
Червона квіточка зав'яне,
Пелюстки пустить ніжні вниз.
Я від любові вічно п'яний,
Вона — в душі моїй, як бриз.
Збери пелюстки в ніжні руки
І відпусти їх за вітром.
З тобой зазнали ми розлуки,
Реальність буде вічним сном.
Згнила ота червона квітка,
Згнили і наші почуття!
Це сталось дивно, досить швидко,
Тепер нудне моє життя!