Ось уже котрий день ідуть дощі.
І плескають хмарини у долоньки.
І якось тепло стало на душі,
Хоча на вулиці повсюди парасольки.
Весна чомусь сонлива, холодна,
Але я сну тому нітрохи не дивуюсь.
То дуже затяжна була зима.
І хай вам не до смаку, я милуюсь!
Асфальт вологий зранку і вночі,
Він відбиває ліхтарів проміння,
Неначе відображення свічі,
Що заворожує казковим миготінням...
Весна стоїть мрійлива, чарівна.
Несе природа радість, насолоду,
То вам здається, що вона сумна.
Цініть, любіть таку її погоду!
Ті зливи змиють все погане із душі,
подарувавши безтурботність, свіжість,
То щедро з неба б'ють ключі...
Як можна не любити таку сирість?