На свiтлинi панорама: сидять тато, бабця й мама.
Ми в рядочок стоїмо, друг на дружку глядимо.
Нас багато: п’ять сестер, чотири брата.
Та ще й тiтка на сносях, що як раз була в гостях.
Всi чекаємо, що «пташка» вилетить i закує,
Та розприндилася Дашка, бiля Тольки не стає.
Лiзе бабцi на колiна – от вже бiсова дитина.
Всi чекають, час iде…
На стiнi, як на вiтринi, висить й досi ця свiтлина,
Та розсипалась родина. Топчем землю Дашка й я,
От i вся наша сiмя…