Дні і ночі пролетіли,
Два віки минули,
Весь народ читає вірші,
Кобзареві думи.
Кожне слово – біль і туга,
В душу западає,
Мова рідна, наче птаха,
Думкою злітає.
Про країну милу й любу,
Річеньку тихеньку,
Про честь, славу і за волю,
Долю молоденьку.
Промайнули історичні
Роки, вік сучасний,
В думах, віршах Кобзаревих,
Це ж бо ми сучасні!
Заповіт Тараса з нами,
З нами слова Божі,
Та чому є кривда в світі,
Біль в душі і сльози?!
Знову, знову в Україні
Кайдани куються,
Знову й знову в Україні
Кайдани ті рвуться…
Краще, люди, жити в правді,
В мирі і любові,
Краще, люди, жити в світі,
Де радіють долі!
Тихо, тихо поклонюся
Тарасовим мріям,
В молитві прошепочу
Вірші – їх надіям:
І скажу йому спасибі,
За добру науку,
І скажу йому спасибі,
За життя та муку.
В.П. Большакова
5.02.2014р.