Кобзар читайте і навчайтесь,
Всієї мудрості життя,
Живіть у злагоді, братайтесь
І не гнівіть, прошу, Творця.
У Кобзарі про всі події,
Тарас із гордістю писав.
І мав поет тоді надії,
Щоб дух свободи не щезав.
Між берегів Дніпро петляє,
Шумить в негоду наче звір,
Про ті події все він знає,
Про них Тарасу розповів.
Стає він грізним у негоду,
Далеко чути, як шумить,
На береги кидає воду
І в далечінь роки біжить.
Тече Дніпро є сподівання,
На кращу долю у житті.
Щоб була злагода, кохання,
І не живіть у суєті.
Стояв Тарас на його кручі,
Дивився, як тече Дніпро,
Як гонить хвилі він могучі,
Шумить із вітром заодно.
Любив Дніпро і Україну,
Де б не бував, а нею жив.
І боляче йому, як сину,
Хто долю їй наворожив?
Тарас похований на кручі,
Він в Заповіті так велів.
Дніпро широкий і могучий,
Біля могили зашумів.
Давно Тараса вже немає,
Його слова роки живуть.
Кобзар пісні його співає
І до могили люди йдуть.
Кобзар нащадкам він залишив,
У ньому мудрі всі слова,
Їх прочитають і запишуть,
Тарасова мудрість жива.
Любіть всім серцем Україну,
Не дайте їй осиротіть.
Вона у нас одна єдина,
Її як неньку бережіть!