Я Вам пишу, а сумніви тривожать,
Чи правильно, не правильно роблю,
Чи може це мана мені приснилась,
Невіра влади захопила наяву!
Дозвольте Вас, все панство, запитати,
Добро творити, чи спроможні Ви,
Щоб Ви хоч що зробили для народу,
Щоб поважали, а не гнобили його?
По Божому, по Заповіту,
Прибуток ділиться на три:
Собі, працівникам й заводу,
А Ви берете і берете все собі!
Хіба ж так можна жити на цім світі
Та відбирати «хліб» у молодих, старих, дітей,
Щоб накопити в золоту труну зложити,
При цьому, щоб народ Вам свічку запалив?!
Невже не можете Ви зрозуміти,
Що всі ми люди, Бог один на всіх,
Що головне в житті добро творити,
Душа до Бога і Земля на всіх!
Що ми, як ті комашки на планеті,
Сильніший тягне більшу ношу, слабий – ні,
Що розумніша всіх людина на планеті,
Перед Всевишнім розумом, розумні ми.
Що разом сильні всі, Держава – це єднання,
Для віри, процвітання краю на Землі,
Земля – домівка наша, всі в ній працьовиті,
Щоб добре було жити всім на цій Землі!
Як страшно деградованими бути,
Як страшно йти не відомо куди,
Щоб силоміць ми були лиш придатком
Приниженим, безпомічним, упавши ниць!
Це Божа кара за не послухання,
Терпіння Бога – не по Заповіту путь,
Чужі мужі, які ж Ви грішні!
Для влади, злата жити – хибний путь!
Хіба це зрозуміти важко?
Що золото – душа, яка болить!
Що золото – любов, життя, онуки наші!
Що золото – то віра і надія в розум їх!
Хіба це важко всіх навчити,
Що золото – Земля і Сонця світ,
Що берегти домівку, край, Планету –
Це заповідь всім нам і їм!
Невже так важко заглянути в очі Іісусу
І прочитати звернення до нас:
Не треба красти, убивати – ні, не треба!
Обманювати, ненавидіти всіх нас!
Невже за краще те знущання над народом,
Невже обман, гризня, хабар – то дороге?
І краще продавати душіі,
І дерти Україну на шматки?
Колись в історії це було в Україні,
В майбутньому про Вас напишуть ось таке:
“Великі махінатори країни,
Що обікрали і знекровили усе”.
А поки що, дивіться людям в очі
І лицемірством, і продажністю живіть,
І сворою за владу Ви гризіться,
Все, що зробили, вернеться Вам всім!
Звертаюсь я, а сумніви тривожать,
На що Вам звернення моє,
Вам владу би тепер ось поділити,
А не читати звернення моє.
Це точно, як до зла звертатись,
Щоб зла не було на Землі,
Як день і ніч – добро і зло живе на світі,
Як рівновага, стимулятор всіх.
І все ж добро, то є – людина!
А зло, то тінь. Звертаюся до Вас:
Давайте, люди, всім добро творити,
Не дайте тіням заміняти Вас!
Людина – Всесвіт і Держава – Всесвіт,
Земля – є Всесвіт в світі всіх зірок,
Без світла інших ми не можемо прожити,
Як ті Світи, що зроблені Добром!
Як хочеться, щоб променіли душі!
Як хочеться порозуміння у людей!
Як хочеться усмішок і любові,
Невже так важко ощасливити людей!
Звертаюсь я, а сумніви тривожать…
28.04.2009