Мов під гіпнозом зорів зоряних,
несміло, майже крадькома,
зійшов туман з ланів неораних,
і замість нього впала тьма.
Велично-вільна вічна темрява,
мов глибина космічних снів,
таїть могил вагітні черева
серед неораних ланів.
То -- свідки безапеляційнії
важкого пошуку в імлі
крізь революції та війни
свого шляху до зір, землі.
Прокинься, земле українськая,
від гіпнотичних марних снів,
бо знов чатує тьма ординськая
покрай неораних ланів.
Бо обрій бойовими станами
оскирився, як лютий звір.
Ще маєш трудний шлях туманами
негод, випробувань, зневір...
Ще долі виклику нечемному
протистоятимеш щосил.
Й на цьому просторі священному
ще скільки виросте могил?..