Я погане залишу у млина,
Ланцюги розірву, бо лишь ланка!
Не коштовна, нажаль, я перлина!
Та я вітру у полі коханка!
"Полетіли, - його я благаю-
Подивитись лани золотисті?
Ти мене поцілуй біля гаю,
І до себе міцніше притисні!"
Він шепоче мені ніжно: "Кицю,
Ну навіщо летіти, там хмара?
Я тобі розповім таємницю,-
І для вітра є воля- примара!"