***

Йому було двадцять. Провідник плацкартних вагонів.
Жив із батьками. Виборець "регіонів".
Любив "балтіку дев'ять" і слухать шансон,
Серед друзів мав погоняло Пітон.

Міряв життя рейсами і ранковими бодунами,
В своєму купе бухаючи з проститутками і "зайцями".
Ховав у кишенях зброю, в подушці - порножурнали
І телефони дівчат, що на вокзалах чекали.

Знав усіх бариг з хмельницького базару
Яким здавав траву та відпрацьовану склотару.
Додому віз польські лахи і самогон -
Останній не довозив, обригуючи перон.

І палячи в тамбурі на незнайомих станціях,
Коли ледь чути мат у міліцейських раціях,
Пітон вмикав "бутирку" на старенкій нокії -
Лише в цей час його душа перебувала в спокої.

Та якось, одної саме із таких ночей,
Ввійшла в його вагон, не підіймаючи очей,
І простягнула мовчки свій студентський та квиток
На верхню бокову дівчина із юнацьких несформованих думок.

Вони пили всю ніч палений кримський ром,
Вона читала вірші, він тупо за столом
Заснув, немов накрило після анаші,
Закутавшися у китайські фірмові плащі.

І чув крізь сон лише її незаймані вірші
Про дружбу та любов, про зірки й "калаші"
На прапорах йому незнаних десь загублених країн,
Захованих на мапах нерозтрощених вітрин...

Вона зійшла під ранок у степу на полустанку,
Хильнувши наостанок недопиту кимось склянку.
Лишила по собі, хоч і боліла сильно голова,
Римовані невміло по-дитячому слова:

"Контролюй трафік і кохай жінок.
Живи, вмирай, народжуй діточок.
Та пам'ятай! Коли жінки
бажають тіла та забав,
Не засинай, мій друже!
Боже збав!"