А що тепер змінилося в Країні,
За віщо люди проливали кров,
Рвучись до європейської доктрини
В своїх серцях вбиваючи Любов
До ближнього. Немає Бога в ваших душах
Бо ви, як звірі, які вчули кров,
Накинулись і рвуть, допоки не задушать
Та не з’їдять до крихти. Де ж Любов!!!
Тут вже немає права на свій голос,
Кричи лиш те, що вимага вожак
Скажеш своє… то розтерзають горло
Всіх тих хто думає інакше - до гілляк!
Ось вам і демократія, свобода…
Закони ж вам писали саме ті
Кого ви привелИ до влади на сьогодні,
То ж норми для життя, в вас будуть ті самІ
Хіба що купка тих, із вас найголосніших
Піде на службу до нових панів
І розжене майдан і стане іще гірше,
Бо з нами не будЕ стількох людських життів.
Не з того починать, і не за те стояти,
Щоб олігархи знов точили із нас кров!
Нащадки козаків, пора вже привикати,
Жить розумом своїм, де править лиш Любов!
Любов до всіх, правИх і тих хто грішний,
У нас є СЛОВО – Люди через те!
Невже сокирою сказати можна більше,
Ніж те, що кожен з нас у ВІЧЕ принесе?
Нехай податки платять всі багаті,
Законів хай дотримуються ВСІ!
Нехай у нас народні депутати
Будуть з НАРОДОМ! ( не на папірці!)