(перевод с украинского)
Раз задумалось дитя,
прикасаясь к носу:
«Рот один имею я,
уха два…» - Вопросы
стал бабусе задавать
часто и помногу.
Та ему: «Ну, что сказать?
Так угодно Богу».
Не утешилось дитя
и к отцу скорее.
Заглянув ему в глаза,
стал пытать смелее.
Выслушал отец мальца,
радуясь за сына.
Значит, мыслит, мой пацан,
умная детина!
Он сказал сыночку так:
«Кто умеет слушать,
тот становится умней,
два имея уха.
Но из уст кто выдаёт
много слов ненужных,
глупым средь людей слывёт,
да умом недужным.
Рот один лишь - потому,
больше чтоб молчали.
Уха два, чтоб от людей
больше узнавали».
* * * Оригинал: ДОПИТЛИВИЙ
Автор: Виктор Зиновьев
Украина, Белгород
*
Раз замислилось хлоп'я,
Кінчик носа чуха:
"Чом у мене рот один,
А чому два вуха?"
У бабусі став шукать
Хлопчик допомогу.
Та йому відповіла:
"Так угодно Богу".
Невдоволене хлоп'я
Підійшло до тата.
В очі глянуло йому
Й знов стало питати.
Батько вислухав хлоп'я
І зрадів за сина.
Значить, дума, раз пита.
Молодець хлопчина!
І сказав синочку так:
"Хто багато слуха,
Той розумнішим стає
Через свої вуха.
А хто з рота випуска
Слів дуже багато,
Той вважається в людей
Трішки дурнуватим.
Отже, рот один тому,
Аби більш мовчати.
Двое вух, щоб від людей
Більше пізнавати"
*