Игорь Жук Портрет перевод с украинского

Светлана Мурашева
Игорь Жук – бард.
Песня Игоря Жука посвящена другому творцу – художнику-авангардисту Александру Богомазову, рисовавшему всю жизнь на портретах свою любимую женщину, свою музу, жену Ванду Монастырскую.

****

О, не трогайте холст! Я не просто любуюсь на Вас –
Я творю Ваш портрет из крупиц поцелуев елея.
На моем полотне отразился смятения час,
Пусть увидит Вас Бог так, как я Вас увидеть сумею.

О, не трогайте холст! И замрите, хотя бы на миг;
Стул скрипит под котом - а под Вами притих серой мышью.
Кисть в руке чуть дрожит, рисуя божественный лик,
И  молчит полотно, под мазками, лишь гнётся неслышно.

Но, молчит полотно, и мгновенье растянуто в час,
И положенный грунт вновь  не держит естественных  красок,
И они облетают ... Ну, а я вижу Вас, только Вас -
Только нет никого, кроме Вас в этом  мире прекрасней! 

О, не трогайте холст! И пусть мир свой уносит возок;
Ему  есть что терять - вот и пусть исчезает, теряя.
Я же не тороплюсь положить свой последний мазок,
Еще раз Вам подам эту чашку осеннего чая ...
 
О, не трогайте холст! И портрет в этот миг оживёт,
Это магия знаков чертами божественно движет.
Я забудусь, и ветер простые слова донесёт,
Те, что Вам не посмел, - прошепчу полотну: оно ближе ...

О, не трогайте холст! Потерпите, еще только миг,
Моя кисть, словно пёс, я лизнуть ею лик Ваш посмею ...
На моем полотне замирает  смятения блик,
Пусть увидит Вас Бог так, как я Вас увидеть сумею.
И увидит Вас Бог ...

_______________________________________________

О, не рухайтесь, панно! Я не просто дивлюся на Вас —
Я творю Ваш портрет із дрібних поцілунків олії.
На моїм полотні завмирає скуйовджений час
І побачить Вас Бог так, як я лиш Вас бачити вмію.

О, не рухайтесь, панно! Будьте там, на отому стільці;
Він скрипить під котом — а під Вами принишк, наче миша,
Тільки пензель зітха у моїй ледь тремтячій руці
І, немов полотно, під мазками вгинається тиша.

І, немов полотно, на мольберти натягнутий час
Не витримує ґрунту і фарбу життя не тримає,
І вона обліта... Ну, а я бачу Вас, тільки Вас —
І крім Вас в цьому світі для мене нікого немає!..

О, не рухайтесь, панно! Хай там світ розганя свій візок;
В нього є що втрачати — ото ж хай, як вміє, втрачає.
Ну, а я ще не кваплюсь покласти останній мазок
І востаннє піднести Вам чашку осіннього чаю...
 
О, не рухайтесь, панно!.. А тим часом портрет ожива,
Біла магія знаків народжує Ваше обличчя —
І, забувши про все, я шепчу неймовірні слова,
Ті, що Вам не посмів, — прошепчу полотну: воно ближче...

О, не рухайтесь, панно! Вже недовго, іще тільки раз
Жовтий пензлик, мов песик, лизне намальовану мрію...
На моїм полотні завмирає скуйовджений час
І побачить Вас Бог так, як я лиш Вас бачити вмію.
І побачить Вас Бог...