З балкону на гальорцi

Петр Коваль
Ні, я не той один з десятків тисяч,
Що на майдані не буває, а стоїть.
Не личить? Визнаю – не личить,
Але потрібен розум, злість
Лише руйнує. Схаменіться, люди!
Надворі двадцять перший вік.
Одні супроти, інші за паскуду.
Зроста смертей непоправимих лік.